У Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі імені Михайла Старицького проходить Всеукраїнський театральний фестиваль камерних сценічних форм “Face to Face”. Протягом п’яти днів театри з різних міст України демонструють свої найкращі камерні постановки — глибокі, емоційні, інтелектуальні та сміливі у режисерських пошуках. Фестиваль є творчим діалогом між театрами й глядачами: від шекспірівських алюзій до сучасних воєнних історій, від драм психологічної напруги до формальних експериментів. Далі на khmelnytski.info.
Історія фестивалю “Face to Face”
Всеукраїнський театральний фестиваль камерних сценічних форм “Face to Face” проводиться у Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі імені Михайла Старицького. Ідея фестивалю — створити платформу для камерного театру, щоб актори й глядачі були ближче один до одного, а постановки мали інтимність і глибину. За словами дирекції театру, фестиваль проводиться раз на два роки, охоплює малу сцену та сцену “Антракт”.
Перші проведення фестивалю відбувалися навіть в онлайн-форматі — через карантинні обмеження під час пандемії COVID-19. У ті роки вистави транслювали у прямому етері, оскільки зал не міг приймати глядачів. Мета фестивалю — підтримка театрального руху, розвиток камерних форм, пошук нових ідей і форматів. Окрім цього, “Face to Face” має чіткий фестивальний характер: він збирає театральні трупи з різних міст України — Києва, Львова, Житомира, Вінниці, Рівного тощо.
Після карантинних років фестиваль повернувся до повноцінного сценічного формату. У 2025 році фестиваль обʼєднав театральні колективи з різних міст України — Києва, Львова, Житомира, Вінниці, Рівного та інших. Формат 2025 року вкотре підтвердив статус фестивалю як важливої платформи для розвитку сучасного камерного театру та міжрегіонального культурного діалогу. Фестиваль “Face to Face” послідовно підтримує розвиток камерних форм, сприяє творчим експериментам і створює простір для діалогу між театрами з різних областей України. Його концепція залишається сталою: глядач має можливість бачити й відчувати театр максимально близько — в його чистій, живій, інтимній формі.
“Тінь корони”
Початком фестивалю у 2025 році стала прем’єра хмельницького театру — моновистава “Тінь корони” у постановці Юрія Чайки. Постановка занурює глядача у внутрішній світ актора, який поступово губиться серед шекспірівських персонажів. Герой, виконаний Василем Шпунтом, виходить на сцену просто з залу, наче нагадує: будь-хто з нас може опинитися на його місці. Вистава поєднує фрагменти з творів Шекспіра — “Річарда ІІІ”, “Короля Ліра”, “Гамлета”, “Макбета”, “Отелло” та “Сну літньої ночі”. Через ці ролі актор намагається віднайти справжнього себе, але натомість усе глибше занурюється у чужі характери, що починають керувати його життям. Дзеркало стає єдиним співрозмовником, в якому герой шукає власну ідентичність. Це історія про людину, що бореться за право залишитися собою — попри тиск ролей, минулого, сумнівів і внутрішніх конфліктів.
Фінальною подією фестивалю стала вистава “Безталанна” Житомирського обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги у постановці Наталії Тімошкіної. Візуальний складник постановки вразив своєю крихкістю та водночас динамічністю. Декорації стали органічною частиною сценічної мови — вони підсилили атмосферу, а не домінували над грою акторів. Сильні, живі емоції, що поступово наростали, тримали увагу глядачів від першої до останньої хвилини. Режисерці вдалося показати, як класичний текст може звучати щиро, сміливо й по-новому — з власним акцентом, характером і тією самою “перчинкою”, що вирізняє постановку серед інших. “Безталанна” залишила по собі відчуття зустрічі з чесним і щирим театром, де класика переплітається з сучасними засобами виразності, а на перетині традиції й експерименту народжується щось нове, живе та неповторне.
Фестиваль “Face to Face” у Хмельницькому продемонстрував, що камерний театр в Україні — різноманітний, сміливий і чесний. Він може бути ностальгійним і жорстким, психологічним та експериментальним, класичним і новаторським. Глядачі отримали п’ять днів емоційних історій, яскравих акторських робіт і режисерських пошуків, які відкривають нові грані сучасного театру.