Народна артистка України, лауреатка телерадіоконкурсу “Нові імена”, лауреатка Першого Міжнародного конкурсу оперних співаків імені Соломії Крушельницької, переможниця Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг “Золота фортуна” у номінації “Зірка української опери”, переможниця фестивалю “Шлягер року”, лауреатка премії імені Григорія Сковороди, почесна громадянка міст Полонне та Ла Плата, кавалер ордена княгині Ольги – все це про подолянку, солістку Національної опери Валентину Степову. Своїм чарівним лірико-колоратурним сопрано і прекрасною сценічністю вона неповторна в українській народній пісні і сучасному естрадному шлягері, у вишуканому романсі і нестримних стихіях арій з оперет, у найскладніших оперних партіях. Її голос самобутньо і проникливо звучить у радіоефірі та музичних телепрограмах. Далі на khmelnytski.info.
Ще з дитинства Валентина йшла до своєї мрії – бути співачкою
Народилася Валентина Стельмах у Полонному Хмельницької області. З дитинства вона була закохана у народну пісню. У пʼять років пробувала співати з мамою у два голоси “Несе Галя воду”, “Чом ти не прийшов”. Мама помітила здібності доньки і повела її до музичної школи. На іспиті дівчинка несподівано заспівала пісню “Била мене мати” та отримала шалений успіх. У шкільні роки грала у ляльковому театрі, багато читала, ходила на бальні танці, вчилася грати на скрипці. Але понад усе вона любила співати, навіть була солісткою шкільного хору. Професійне навчання Валентина розпочала у Хмельницькому музичному училищі імені В. Заремби на факультеті хорового диригування. Згодом працювала солісткою ансамблю пісні і танцю “Подолянка”. Побувала з колективом в усіх куточках України. Коли зрозуміла, що понад усе мріє співати на оперній сцені, вступила на вокальний факультет Київської консерваторії. А навчалася Валентина у професора, уславленої співачки, народної артистки України Євгенії Мірошниченко, яка пророкувала дівчині щасливе майбутнє на оперній сцені.
Голосом Валентини захоплювались слухачі від України до США
Після завершення навчання у 1990 році, молода співачка стала солісткою оперної студії при консерваторії, де блискуче дебютувала у партії Аделі в опереті Йоганна Штрауса “Летюча миша”. Одночасно співала у концертах з різними колективами народні пісні, романси, естрадні твори сучасних композиторів. У 1991 році відбулася перша гастрольна поїздка Валентини Степової за кордон. Вона виступала на Алясці. Згодом високою Австрії, Франції, Греції, Канаді, Аргентині, Бразилії, Парагваї, США. На одному із благодійних концертів Валентині пощастило виступати з Анатолієм Мокренком – директором Національної опери. Він і запропонував їй прослухатися у театрі. Доленосна вистава відбулась 4 квітня 1993 року. Валентина виконувала партію Лючії де Ламмермур в однойменній опері Г. Доніцетті. А 17 вересня 1994 року Валентина Степова виконала партію Розіни у “Севільському цирюльнику” Дж. Россіні на сцені Національної опери. Це був дебют та справжній успіх. У період з 1993 року по 2003 рік Валентина Степова була солісткою Національного театру опери та балету України ім. Т. Шевченка. Твердо й невідступно йшла до своєї творчої мети та виконувала одну оперну партію за іншою: Віолетта (Дж. Верді “Травіата”), Розіна (Дж. Россіні “Севільський цирюльник”), Церліна (В. А.Моцарт “Дон Жуан”), Мозетта (Дж. Пуччіні “Богема”), Адель (Й. Штраус “Летюча миша”).
Що стало переломним у професійній карʼєрі виконавиці?
Важливим для виконавиці був 1995 рік. З ансамблем “Рідні наспіви” вона побувала в Австрії, зачарувала французів оперними аріями та камерними творами. Про цю поїздку Валентина згадувала: “Переломним моментом для мене стала серія сольних концертів в Австрії. Коли я побувала на батьківщині класичної музики всього світу, я змінила ставлення до голосу. А до того я, як і більшість молодих співаків, була захоплена звукоутворенням, дбала про те, аби нота гарно прозвучала, не приділяла достатньої уваги змісту того, про що співала. Найперше в Австрії на мене вплинув рівень глядачів, які по-іншому, ніж у нас, сприймають музику: там цінуються найтонші вібрації душі, які співак дарує своєму слухачеві”. У цьому ж році їй надали почесне звання “Заслужена артистка України”. На пропозицію своїх земляків Анатолія Дударя та Броніслава Грищука у 1996 році Степова записала пісню “Діві Марії” та зняла відеокліп. Однією з головних подій того періоду Валентина вважає великий сольний концерт, що відбувся 2 жовтня 1997 року в одному з кращих залів столиці Австрії – віденському “Концертхаузі”. Згодом співачка записала альбом популярних класичних творів у сучасних аранжуваннях “В обіймах вічної музики”. У 1999 році Валентині Степовій надали звання “Народна артистка України”. У 2002 році вона створила масштабний проєкт – велику концертну програму у Національному Палаці “Україна” за участю Національного симфонічного оркестру, солістів столичної опери та рок-гурту “Галактика”. Через два роки співачка знову зібрала прихильників свого таланту на розкішний концерт у Національному Палаці “Україна” за участю двох провідних оркестрів країни. У дискографії артистки – “Арії з опер”, класичні твори у сучасних аранжуваннях “В обіймах вічної музики”, українські народні пісні та романси “Соловейко”, пісні сучасних українських композиторів “Волошкове поле”, сучасна музика закордонних авторів “Thebest”, романси та фортепіанні твори Сергія Рахманінова, “Мамин вальс”. Коли у 2014 році в Україну прийшла війна, у репертуарі на той час солістки Академічного ансамблю пісні й танцю Національної гвардії України Валентини Степової, з’явилися твори, які були присвячені українським захисникам та їхнім рідним. Особливою стала пісня “Матерям України” — її виконавиця заспівала для тих, хто чекав своїх дітей з фронту.
Надійним плечем для Валентини завжди залишалась родина
Надійною підмогою у творчому доробку Валентини Анатоліївни є її сімʼя – син Артем та чоловік Ігор – її надійний друг, помічник, імпресаріо. З чоловіком Валентина познайомилась на Хмельниччині, коли навчалась у музичному училищі. На концерті народної творчості вона сиділа поруч зі своїм однокурсником, а Ігор сидів з іншого боку. Дівчина дивилася на сцену, а він — на неї. Наступного дня закохані простояли під дверима гуртожитку до ранку. У ту ніч Ігор вперше зізнався у коханні, а Валентина пообіцяла вийти за нього заміж. У 2022 році оперна співачка втратила свого чоловіка. Він пішов з життя після боротьби з онкозахворюванням. Висока вокально-технічна майстерність, красива зовнішність у поєднанні з благородством голосу та багатством тембрально-образної палітри співу, тонкий артистизм, вміння швидко перевтілюватися від образу до образу при розмаїтості оперно-камерного репертуару – все це притаманне їй – подільському соловейку Валентині Степовій. Співачка завжди “у дорозі”, вона продовжує традиції і відкриває нові горизонти, живе заради свого призначення – дарувати людям радість і задоволення від мистецтва, музики, краси. Вона вважає себе щасливою людиною як у житті, так і у творчості, у роботі, сім’ї, у колі друзів та суспільстві.
