10 травня 1898 року у місті Проскурові в єврейській родині Етель-Аппель і Йосипа Кауфманів народилася донька Хая. Вона мала трьох старших сестер: Сару, Мері й Флору і трьох старших братів: Гаррі, Моріса та Майкла. У листопаді 1900 року родина у пошуках кращого життя емігрувала. Дорогою до Сполучених Штатів сімʼя кілька місяців прожила у Лондоні, а у 1901 році оселилася у Нью-Йорку. Початкову освіту дівчинка отримала вдома. Далі батьки Хаї обрали Нью-Йоркську експериментальну школу “Ferrer Modern School”, яка сповідувала принципи волелюбного виховання. Далі на khmelnytski.info.

Якою була доленосна зустріч Аріель?
Для Хаї стало доленосним знайомство з молодим Вільямом Джеймсом Дюрантом — викладачем історії та філософії у школі. Він народився 5 листопада 1885 року у Норт-Адамсі, штат Массачусетс у сімʼї франко-канадських емігрантів та був одним з одинадцяти дітей Жозефа Дюранта й Марі Олар. Батьки готували сина для духовної карʼєри, а тому дали йому відповідну освіту. Вілл закінчив єзуїтський коледж Святого Петра. Хая була у захваті від гострого аналітичного розуму та харизматичної манери викладання Вілла. Одночасно неабиякі здібності юної студентки не могли не підкорити вибагливого молодого вчителя. Поступово його інтерес переріс у захоплення, а тоді у романтичні почуття. Їхні стосунки ніхто не схвалював не лише через велику різницю у віці, а й через те, що пара “школярка – вчитель” вважалася у суспільстві неприпустимим союзом. Однак закохані прагнули бути разом. Тож попри майже подвійну різницю у віці за два роки 28-річний Вілл Дюрант вирішив залишити посаду викладача, щоб одружитися з Хаєю, якій на той час виповнилося лише 15 років. Сталася ця подія 31 жовтня 1913 року. На весільну церемонію до мерії Нью-Йорка Хая приїхала на роликових ковзанах. Проте перші роки шлюбу були нелегкими. Вілл не мав великих статків, грошей не вистачало. До того ж у пари були протилежні характери: він був соромʼязливим і замкнутим, вона — комунікабельною й товариською. У них було різне соціальне походження: Вілл був тихим і стриманим франко-канадцем і католиком, який став скептично ставитися до релігії, а Хая була з бідної єврейської емігрантської сім’ї. Дитиною, що росла без дисципліни та освіти, проте мала гострий і допитливий розум, цікавилася багатьма речами, була сповнена життя й сили, любила співати, танцювати та веселитися. Інколи Хая не витримувала цього “чернецтва” і втікала з дому, проте вона завжди кликала Вілла приїхати і забрати її. Вона віддавала перевагу компанії художників, поетів і філософів. У неї була нагальна потреба у творчому спілкуванні, що не завжди міг дати їй Вілл. За своє життя Аріель познайомилася з інтелектуальними, політичними та популярними лідерами того часу – Альбертом Ейнштейном, Франкліном Делано Рузвельтом, Чарлі Чапліном та багатьма іншими.12 травня 1919 року у подружжя народилася донька Етель Бенвенута, а ще подружжя всиновило хлопчика Луї. З 1927 року Вілл перейменував дружину на Аріель. Згодом жінка зробила це прізвисько своїм справжнім імʼям.

Аріель Дюрант отримала Пулітцерівську премію
Аріель почала розуміти, що їй особисто теж подобається філософія. З часом жінка почала дедалі більше цікавитись історією і філософією, тому охоче брала участь у дослідженнях свого чоловіка. Опублікована у 1926 році “Історія філософії” Вілла Дюранта за перші три роки була продана тиражем майже три мільйони екземплярів, що звільнило родину від фінансових проблем. Це дозволило подружжю спланувати роботу над амбітним проєктом “Історія цивілізації”. Цю ідею Вілл запозичив у англійського історика і соціолога 19 століття Генрі Томаса Бокля. Сімʼя Дюрантів у 1927 році активно подорожували Європою. У 1930 році відвідали Єгипет, Близький Схід, Індію, Китай та Японію, а у 1932 році знову обʼїхали земну кулю та відвідали Японію, Маньчжурію, Сибір, європейську частину Росії та Польщу. Завдяки зібраним матеріалам вийшло три перших томи “Історії цивілізації”.

У 1948 році Дюранти провели шість місяців у Туреччині, Іраку, Ірані, Єгипті та Європі, після чого видали четвертий том, а після чергової подорожі у 1951 році Італією — пʼятий том.
Над працею “Історія цивілізації” подружжя працювало усе життя
Над багатотомною фундаментальною працею “Історія цивілізації” Вілл разом із дружиною працював протягом майже всього свого життя. Це був одинадцятитомний опус, опублікований у період з 1935 року по 1975 рік із зовсім іншим підходом, ніж історичні дослідження того часу: він зробив історію дуже доступною для читання широкому загалу у вигляді захопливої розповіді. Дюранти вірили у популяризацію історії для всіх, а не лише для вчених. Вони писали не тільки популярно, а й дотепно. До того ж акцент робили на досягненнях людства у мистецтві, літературі, науці та філософії. Робота над всесвітньо відомим історичним багатотомником стала не тільки сенсом, а й способом життя Дюрантів — подружжя працювало сім днів на тиждень. У середньому на формування і редагування книги у пари йшло близько чотирьох років. Аріель, як літературний помічник, допомагала у написанні всіх томів цієї серії. Вона класифікувала та систематизувала численні записи Вілла, допомагала з набором, вичитувала, редагувала тексти, висловлювала свої думки, писала власні розділи — тобто впродовж десятиліть саме вона була не лише редактором, а й суворим критиком його творів.

Творчість Вілла та Аріель Дюрантів досягла апогею у 1968 році. Книга “Руссо і революція”, яка отримала Пулітцерівську премію за нехудожню літературу у 1968 році й увійшла до списку “Книги місяця”, стала бестселером, як і десять інших томів. Це означало, що загальний обсяг продажів становив понад два мільйони примірників девʼятьма мовами. Попри те, що деякі вчені критикували подружжя за неточність, а багато серйозних істориків дивилися зверхньо на підхід доктора Дюранта до історії, така популярність видання була доступною лише небагатьом історикам. Високо оцінила співпрацю Дюрантів й американська спільнота. 10 січня 1977 року за особистий внесок в американську літературу вони були нагороджені Президентською медаллю Свободи. Це вища американська нагорода уряду Сполучених Штатів для цивільних осіб, яку особисто вручив президент США Джеральд Форд. Того ж року Аріель Дюрант була номінована як “Жінка року” у місті Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія.

Життя та смерть подружжя розділили на двох
За життя подружжя було нерозлучним, вони кохали одне одного і поважали відмінності. Навіть світлин самої Аріель фактично не збереглося. На всіх, котрі дійшли до нас, вона з чоловіком. Саме завдячуючи йому, вона стала не лише блискучою співрозмовницею, але й вміло вела дискусії. Вілл особливо цінував бажання Аріель висловлювати свою думку, її жвавість, й те, як вона захищала права жінок. Вони були поборниками прав людини й прибічниками соціальних реформ. Думки Аріель з історії, філософії та соціальних питань, зокрема щодо права жінки у світовій спільноті, мають і досі великий вплив на свідомість людства і популярні в усьому світі. Подружжя було нерозлучними у смерті, як і в житті. У 1981 році Вілл за станом здоровʼя потрапив до лікарні та був прооперований, а у цей час в Аріель стався інсульт. 25 жовтня 1981 року вона померла. Хоча донька і внуки намагалися приховати сумну звістку від хворого Вілла, проте він дізнався про це, коли дивився вечірні новини. 7 листопада того ж року від серцевої недостатності помер і він.