Іван Станіславович Жулкевський — ім’я, яке стало синонімом великого акторського мистецтва на сцені українського театру. Його життєвий і творчий шлях наповнений незабутніми ролями, винятковими досягненнями та відданістю своїй справі. Далі на khmelnytski.info.
Цей талановитий актор українського театру – особлива постать в історії нашого краю, сповнена витонченості та глибини. Більшу частину свого життя актор провів на сцені. Така обрана стежина – втілення творчого запалу, пристрасті до мистецтва та безмежної любові до сцени. У світі театру він став справжнім майстром, здатним перетворювати кожну роль на живу історію.
Талант українського народу вічний!
Іван Станіславович Жулкевський народився 17 серпня 1919 року у місті Проскурів (тепер Хмельницький). Його багатовікова кар’єра актора розпочалась у тогочасному культурному осередку регіону — Кам’янець-Подільському. Молодий, талановитий актор з 1939 року розпочав свою трудову діяльність на сцені Кам’янець-Подільського українського музично-драматичного театру. Протягом 40-річної кар’єри він пройшов шлях від молодого актора до визнаного майстра театральної сцени.
У 1947 році, коли Проскурів став обласним центром, Жулкевський продовжив свою творчу роботу в тому ж театрі, вже на батьківщині. Потім він працював у Стрийському українському музично-драматичному театрі, а згодом у Львівській обласній філармонії.
У 1963 році Іван Станіславович повернувся в Хмельницький і став невіддільною частиною Хмельницького українського музично-драматичного театру, де він виступав до 1988 року.
За свої виняткові здібності та мистецький внесок українському театру, Жулкевський Іван Станіславович був нагороджений званнями заслуженого артиста УРСР у 1971 році. Також цей талановитий майстер отримав звання народного артиста УРСР у 1980 році.
Маленьких ролей не буває
Актор здобув визнання завдяки своїм яскравим ролям у сміливих постановках місцевих театрів. Він виконував ролі в різноманітних п’єсах, від класичних творів Олександра Островського до сучасних постановок, які надихали та захоплювали глядачів. Щоразу, коли на сцену виходила ця особистість, глядачі завмирали та з цікавістю очікували побачити нового улюбленого героя відомої п’єси.
Деякі з найвідоміших ролей Івана Станіславовича Жулкевського включають образи Щасливцева у п’єсі Островського “Ліс”, Діда Цибулька в п’єсі Андрія Макайонка “Таблетку під язик”, Федіра Івановича у творі Віктора Розова “Вічно живі”, а також ролі в п’єсах Вільяма Шекспіра та Бертольта Брехта.
Ці вистави за участі улюбленого актора ставали справжньою втіхою для душі. Кожного разу герої образів Жулкевського ставали близькими кожному відвідувачу. Завдяки його індивідуальному стилю гри, навіть ролі маловідомих персонажів набували привабливих, чуттєвих, зрозумілих глядачу рис. Кожна роль для нього була викликом та можливістю відкрити нові горизонти мистецтва.
Іван Станіславович Жулкевський не лише створював образи на сцені, а й залишався джерелом натхнення для молодих акторів та любителів театру. Його талант і вклад у розвиток української культури залишилися в пам’яті та серцях глядачів назавжди. Колеги по театральному цеху також неодноразово згадували про щирі, відверті та емоційні роботи хмельницького актора.
Іван Жулкевський, бувши українським актором, завжди пам’ятав про свої корені та історію своєї країни. З Хмельниччиною його поєднують не лише родинні зв’язки, але тісний зв’язок з рідним краєм також виражений через його ролі, що відображають події української історії, культурні образи, що мають глибоке коріння з часів козацької епохи.
Сьогодні ім’я Івана Жулкевського залишається в пам’яті не лише колег та шанувальників театрального мистецтва, але й у серцях усіх, хто мріє про велику сцену та безмежну свободу вираження. Він — вічний символ таланту, мудрості та величі української акторської сцени.
Іван Станіславович Жулкевський залишив нам багатий спадок. Його виступи на сцені місцевих театрів стали справжньою легендою. Крім того, він був відкритою людиною, завжди підтримував колег у їх нелегкій справі, допомагав, ділився здобутими за плідні роки театральної кар’єри.