Народний артист України, лауреат Шевченківської премії, артист естради Василь Іванович Зінкевич присвятив своє життя українській пісні. Для слухачів важливими є його пісні “Мамина світлиця”, “Шлях до Тараса”, “Музика”, “День новий над Україною” та багато інших пісенних шедеврів. Ці музичні композиції – про важку долю України. Далі на khmelnytski.info.
Яким було дитинство Зінкевича?
Василь Іванович Зінкевич народився у 1945 році у селі Васьківці на Хмельниччині. Маленький Василько ріс розумним і допитливим. Він добре малював і дуже любив шити, але найбільше він любив співати. Батько хлопчика, Іван Харитонович, був хорошим співаком і служив регентом церковного хору. Як пізніше згадувала мати Ганна Прокопівна, талант і любов до співу хлопець успадкував від батька. У дитинстві він збудував у будинку невелику сцену і влаштовував там виступи. Виконавець згадував про рідну землю: “Хмельниччина, де я народився, край пісенний. Співав я змалку, як і мій батько. А проте мріяв стати художником: захоплювався природою, її чарівністю. Хотілося все те перенести на полотно”. Ця мрія привела юнака у підгірське містечко Вижниця на Буковині, де славиться своїми традиціями школа прикладного мистецтва. Тут він навчався різьблення, моделюванню вбрання, карбуванню. А вечорами поспішав до міського будинку культури. Ось тут і відбувалася зустріч, котра накреслила юнакові іншу долю.
Як Василь Зінкевич потрапив до колективу “Смерічка”?
То була зустріч з композитором, одним з фундаторів українського вокально-інструментального музичення – Заслуженим артистом України Левком Дутківським. Той саме створював вокально-інструментальний ансамбль “Смерічка”, і зумів розгледіти у Зінкевичу майбутню зірку української естради. Про ті часи влучно написав відомий український гуморист Олег Чорногуз, редактор журналу “Перець”. Він зазначив: “Зінкевич-співак почався з ансамблю “Смерічка”. До участі у колективі він на сцені танцював, а співав за кулісами. А коли перейшов у “Смерічку” – спів виніс на сцену, а танець переніс за куліси. Саме цей ансамбль довів Василя Зінкевича до слави й нагород. Вивів співака з рангу “самодіяльних” у ранг “професіональних”. Проте цьому зростанню передувала ще одна щаслива зустріч з талановитим композитором Володимиром Івасюком. Саме з голосу “Смерічки”, у заспіві Василя Зінкевича та Назарія Яремчука випурхнули у великий світ пісні Івасюка “Червона рута”, “Водограй”, “Пісня буде поміж нас”, “Балада про дві скрипки” та інші. Мине час, і Василь Зінкевич в одному з інтервʼю скаже: “Дуже багато дало мені спілкування з Володимиром Івасюком. Він володів особливим чуттям композитора-пісняра, його музика вивірена до найдрібніших деталей. 3 хвилюванням згадую, як Володя приїздив до нас на репетиції пізно ввечері поїздом з Чернівців, як ми ходили тоді разом у гори, а навкруги була ніч, тиша, Карпати. У горах над Черемошем і почув поет-композитор легенду про диво-квітку – червону руту. А коли переосмислив її поетичну глибину і створив музику, стало зрозуміло – народився самобутній композитор, котрий гостро відчуває ритм часу, уподобання молоді. Протягом кількох місяців “Червона рута” стала улюбленою піснею всієї країни”.
Буковина і Волинь стали важливими регіонами для розвитку творчості Василя Зінкевича
Перші творчі кроки Зінкевич зробив на Буковині. У період з 1968 року по 1973 рік обіймав посаду художнього керівника самодіяльного фольклорного ансамблю “Смерічка”. Він також був першим чоловіком-солістом цього жіночого ансамблю. Незабаром пісня “Червона рута” у виконанні ансамблю стала найкращою піснею України. У фіналі конкурсу “Пісні-72” прозвучала пісня “Водограй”. Вже за рік ансамбль запросили працювати до Чернівецької філармонії. Однак невдовзі після переходу на професійну сцену Чернівецької обласної філармонії, настали у Василя “дні печалі”: довелося оперувати горло, відтак постало питання, чи вийде взагалі він на сцену. Операція пройшла вдало, і співак прийняв запрошення Волинської філармонії стати солістом “Світязя” – ансамблю, який тільки-но створював знайомий Василеві композитор-буковинець Валерій Громцев. Про першу програму колективу преса відгукнулася таким чином: “Нову програму показали киянам ансамбль “Світязь”. Колектив діє порівняно недавно, але вже встиг побувати з концертом у Москві й Києві, Білорусії і Прибалтиці, в Польській Народній Республіці. Плідні творчі результати дало поєднання композиторських здібностей керівника ансамблю Валерія Громцева з обдарованим співаком, художником й хореографом Василем Зінкевичем”. Та програма була синтезом вокальних і танцювальних номерів, бо кожна пісня супроводжувалась пантомімою чи побутовими сценками. До того ж Василь Зінкевич “вдягав” ансамбль, тобто розробив для його учасників ескізи костюмів, скомпонованих на традиційному поліському крої. Тоді ж співак знімався у фільмі “Червона рута” – став виконавцем ролі Лукаша у телевізійній стрічці про розквіт самодіяльного мистецтва Волині. Його партнеркою була учасниця ансамблю “Волинянка” Леся Косаківська, котра виконувала роль Мавки. Кожен його виступ і концерт – це зустріч з українською піснею, яка залишає глибокий слід у серцях людей. Адже пісні, які співає Василь Зінкевич – це світлі й щирі пісні, в яких переплітаються радість і сум, про долю України, про матір, про Батьківщину, про кохану. А рідне Поділля для виконавця стало невичерпним джерелом творчості. Рідна земля наповнювала Василя енергією та творчістю.