Історія єврейської общини регіону. Як жили заможні євреї Проскурова

Євреї у Хмельницькому жили завжди. До перебудови 80-х років, коли представники цього народу почали масово виїжджати до Ізраїлю, Німеччини та США, вони становили значну частину населення. А якщо вести мову про минулі століття, то можна сказати, що євреїв у місті іноді бувало навіть більше, ніж українців. Далі на khmelnytski.info.

Проскурівські євреї займали не останнє місце у суспільстві. Серед них було дуже багато підприємців, які вивели невелике подільське місто на новий рівень розвитку. Як жили та чим займалися проскурівські євреї, читайте у цій статті.

Відомості про євреїв в історичних документах

Найперші згадки про єврейське населення Плоскирова, який носив цю назву до перейменування у Проскурів (1795 р.) знаходимо у документах Ваада чотирьох земель за 1627 рік. На той час це був невеликий населений пункт, який часто спустошували ворожі набіги. Тоді тут жило всього 2-3 тисячі людей.

Під час Хмельниччини (повстання проти польсько-шляхетського панування у 1648-1654 роках) розпочався геноцид євреїв. Місто було повністю знищене, а з ним й усі іудеї. На 1662 рік у Проскурові було всього 12 дворів. За даними різних істориків в роки Хмельниччини на території України було вбито більше 100 тисяч євреїв. 

До селища міського типу Меджибіж щороку приїздять тисячі іудеїв з усього світу.

Євреї хмельницької общини на могилі Баал Шем Това. Фото jewishnews.com.ua.

Тут розташована могила єврейського цадика (святого) та засновника хасидського руху Баал Шем Това. Важливим центром хасидизма Меджибіж став у 1740 році.

На фото: синагога Баал Шем Това та кладовище Автор: Zysko serhii 

За даними перепису 1765 року в Проскурові мешкало 750 євреїв. Після 1772 року у місті було 184 єврейських двори з 300. 

З отриманням права на проведення ярмарку два рази на рік протягом двох тижнів Проскурів став ще привабливішим для євреїв, куди вони стали масово переселятися. 

Єврейська община Проскурова почала розвиватися у середині XVIII сторіччя. А наприкінці ХІХ вона налічувала близько 11 482 євреїв, тобто 60% населення міста. 

Проскурів – торговий центр Поділля

Вдале географічне розташування Проскурова на початку ХХ сторіччя зробило його центром торгівлі у Подільській губернії. Торговий оборот міста на той час становив 5,5 мільйонів рублів. 

Через одну тільки залізничну станцію щороку відправляли 3,1 мільйонів пудів різного вантажу, а отриували – 6,9 мільйонів пудів. 

Кредитні й торгові установи Проскурова обслуговування населення досить великого регіону, до якого входили: Проскурівський, Старокостянтинівський, Ушицький, Летичівський та частково Кам’янецький повіти. Місто швидко обростало магазинами, крамницями, складами. А ярмарки ставали все більш велелюдними. Тут продавали продукти бджільництва, тваринництва, вироби з дерева та заліза, крупи, мануфактуру та галантерейні товари. 

1905-1910 роки. Фото з відкритих джерел

Протей найважливіша функція Проскурова полягала у забезпеченні людей сіллю та хлібопродуктами. З одеських портів сюди привозили сіль, де вона зберігалася на спеціальних складах. А вже звідти її везли по населених пунктах. 

Через успішну торгівлю зерном Проскурів став великим центром торгівлі хлібом, що йшов на експорт. У 1880-х роки навіть розглядалося питання відкриття у місті консульства Німеччини, адже левова частка зерна вивозилась саме до цієї країни. 

У цей час в місті йде формування потужного прошарку купецтва. І не останню роль у цьому процесі зіграли євреї. 

Роль євреїв у розквіті торгівлі та промисловості

Саме єврейському народу завдячував тогочасний Проскурів швидким розвитком торгівлі. Адже абсолютна більшість купців та підприємців були євреями. 

Наприкінці ХІХ сторіччя існувало 29 заводів та фабрик, власниками чи орендарями яких були євреї. Цукровим заводом володів Лев Мозель, чавуноливарним – Бейриш Ашкіназі, бакалійною лавкою – Блувштейн. Усі дантисти та лікарі Проскурова належали до цього ж народу. Багато євреїв працювали провізорами, страховими агентами та учителями. 

У місті було 7 молитовних будинків, синагога, єврейський клуб, товариство допомоги бідним “Гмилут хасадим” та єврейська лікарня.

Синагога у Хмельницькому. Автор: Ядвіга Вереск

З кожним роком кількість купців у місті зростала. В 1806 році лише 5 торгувало з прикажчиками, в 1897 році їх стало 146, а у 1903 році – 578. 

У Проскурові мешкали цілі династії купців: Маранци. Шильмани, Мозелі, Ніренбергі, Горенштейни, Вассермани,Толпіни, Соболі, Журавльови. Переважна більшість з них була єврейської національності. 80% дозволів на торгівлю в 1872 році отримали купці-євреї. А у 1881 році їх частка склала вже 90%. 

Торгівля

На початку ХХ століття у місті мешкало 1522 міщанина єврейської національності та 60 купців-євреї. Купців, які б сповідували християнство, не було зовсім. В їхніх руках було зосереджено 270 невеликих торгових лавок, 70 лавок мануфактури та “колоніальних” товарів. Крім того, вони взяли в оренду майже всі місцеві млини. 

У самому центрі міста на бузькій греблі був великий млин, який орендував один із найзаможніших єврейських купців Пінхас Мозель. З XIX століття приміщення млина багато разів перебудовували. В 1890-х роках Мозель збудував млин на три поверхи, обладнав його паровою машиною та оновив обладнання для виробництва борошна. 

Цей млин пропрацював до перших років радянської влади. Ще у 1924 році він випускав 40 тисяч пудів борошна. Та згодом підприємство було визнано нерентабельним. А в 1930-ті роки закинутий млин розібрали. 

1916 рік. Перехрестя вулиць Проскурівської і Грушевського. Фото з відкритих джерел

Промисловість

Промисловим містом Проскурів став також завдяки євреям. До того, як у 1870 році в місті проклали залізницю, виробництва у ньому майже не було. Про розвиток промисловості в Проскурові можна говорити, беручи до уваги другу половину ХІХ століття. Саме у цей час тут виникли численні підприємства. 

Усі підприємства були приватними і невеликими, на кожному з них працювало близько десятка робітників. Великі підприємства з’явились наприкінці ХІХ століття. 

Династії промисловців

Майже все виробництво зосередили в своїх руках три єврейські династії: Маранци, Гальперіни і Мозелі. 

Маранци завідували торгівлею гасом і цукром, млином, цукровим заводом та фабрикою з виробництва перлових круп. Вони ж володіли банківською конторою і страховим товариством.

Особняк Маранца, вулиця Проскурівська, 46. Фото: turistmapa.com.ua

Мозелі володіли молочною фермою, маслобойнею, млином, страховим товариством, кредитно-банківською установою та торгували бакалією. 

Гальперіни тримали черепичний, кахельний та цегельний заводи, типо-літографію, а також склади мануфактури.

Нова хвиля

У 1908-1910 роках молоді підприємці Проскурова відтіснили ці три клани, викупивши їхні підприємства. Зокрема, промисловець Ілля Левинзон придбав молочну ферму Мозелей, цукровий завод Маранців, прибравши до своїх рук і торгівлю бакалією. 

У 1911 році Елем-Нисан Рабінович збудував найпершу в місті електростанцію, відкрив торговий дім “Електра”, ставши монополістом енергопостачальної сфери. 

У цей же час розпочав свою справу і юний купець Михайло Шильман. Спочатку він викупив паровий млин Маранца, а згодом звів солодовий завод та фабрику столярних виробів. Меблева фабрика принесла Шильману надприбутки, адже усі замовлення на виготовлення столярних виробів почали стікатися саме до нього. Ціла армія  столярі-кустарів залишилась без роботи, що призвело до підпалу фабрики Шильмана у 1914 році. Та кустарі не змогли знищити його майно, адже вчасно спрацювали проскурівські пожежні.

Особняк Шильмана по вул. Грушевського, 84 Фото: uristmapa.com.ua

Майже всі місцеві газети друкувалися у друкарнях “Порядок”, що теж належали Шильману. Крім того, єврейський театр у місті також був майном цієї людини. У Шильмана був навіть пароплав, який мав би здійснювати рейси по маршруту Ушиця — Могилів-Подільський по річці Дністер. Та коли минув рік, підприємець зрозумів, що не нерентабельно і поспішив продати його. 

Навіть найстаріше підприємство міста – завод ковальсько-пресового устаткування “Пригма-прес”, утворене в кінці XIX століття, колись належало єврейському підприємцю. Нагадаємо, що у галузі машинобудування і металообробки цей завод до 1960-х років був найбільшим у місті. 

Молодий інженер Бейриш Юкелевич Ашкіназі приїхав у Проскурів в 1896 році. Він дізнався про те, що у регіоні немає станків для переробної промисловості та ніде виготовити навіть прості деталі. Тоді у Бейриша виникає чудова ідея створити таке підприємство. Він вмовив родичів купити невеличку механічну майстерню та землю біля неї. У 1898 році тут відкрився чавуноливарний завод і механічний завод. Він стрімко ріс і розвивався. У 1907 році тут працювало 60 робітників. На підприємстві виготовляли запчастини для устаткування на винокурнях, млинах, цукрових і пивоварних заводах, різноманітні вироби з металу та чавунне лиття. Особливо славилися якістю насоси для колодязів власної конструкції завода. 

Вся продукція завода Б. Ашкіназі відрізнялася високою якістю, яка була відзначена на Паризькій виставці золотою медаллю. 

В 1921 році після революції і громадянської війни завод націоналізували, зробивши його державним.

Де жили євреї

На розі сучасної Кам’янецької та Староміської вулиць, де розташований універмаг “Юність” колись був єврейський квартал. Тут були невеликі одноповерхові будиночки, серед яких височів дерев’яний заїжджий двір. Усі, хто їхав повз Проскурів, зупинялися саме тут, тому що іншого такого двору у місті не було. В 1711 році тут гостював Петро І. 

З розвитком торгівлі у Проскурові тут почали селитися євреї. Причому купці обирали собі житло ближче до центру міста. Найбільше купців жило на вулиці Кам’янецькій, яка ще 100 років тому мала щільну одноповерхову забудову. Така ж картина спостерігалася й у промисловості Проскурова.

Проскурів. Листівка поч. ХХ століття. Фото: istpravda.com.ua

Деякі старі купецькі будинки збереглися донині. Це будинок № 14 по вул. Кам’янецькій. Раніше його одноповерхове приміщення належало купцю Епштейну, який торгував тканинами та одягом. Двоповерховий дім поряд із ним займала родина Грінбергів, які вели торгівлю ювелірними виробами, годинниками та галантереєю. В будинку № 18 мешкав купець Шулім Бурсук. А за дев’ятиповерховим “мурашником” та аптекою № 1 було 9 хат, у 4 з яких жили купці. Навпроти розташовувались склади й магазини місцевих торговців. Тож вулицю Кам’янецьку можна цілком справедливо назвати Купецькою. 

Де вчились діти єврейських родин

Багаточисельному народу все ж таки доводилось боротися за рівноправність. Тож на початку ХХ століття, а саме у 1906 р. в Проскурові відкрили відділення Союза для досягнення повноправності євреїв в Росії. 

На 1907 рік у місті жило 17 тисяч євреїв, з яких більшість була зіньківськими хасидами. 

До єврейської общини належали заможні люди, проте вони були соціально незахищені. Їхнє право на освіту було обмеженим. На той час кількість студентів єврейської національності в училищах мала бути не більше 10%. Тож у місцевих іудеїв виникла потреба у власному навчальному закладі. В 1908 році з легкої руки та на кошти єврейської общини в Проскурові виникло перше комерційне училище. Новий навчальний заклад не обмежував єврейських дітей у праві на освіту, тож їх тут було більше 50%. В 1912 році з 350 учнів училища 204 були з єврейських сімей, 75 – з православних, 66 – з католицьких та 5 мали інші віросповідання. За освіту своїх дітей батьки платили, ще й немало – від 80 до 180 карбованців.

Фото ілюстративне з відкритих джерел

Хоча 80% усіх податків поступали від євреїв, у 1912 році до міського училища не прийняли жодної єврейської дитини. Ці діти навчались у 18 хедерах. Для них також працювали: талмуд-тора, три жіночих приватних училища, йєшива, приватне змішане училище, та казенне училище для євреїв з ремісничими класами. 

Єврейська спільноті відіграла значну роль у розвитку Проскурова. Невідомо, яким би було наше місто, якби у ньому не жили ці підприємливі люди. Можливо, воно залишилось би невеликим повітовим містечком, та доля у нього була зовсім інша. Нехай квітне і розвивається наше місто у будь-які, навіть найважчі часи! 

Хмельниччина в “Епіцентрі” напруги: скандали, підкуп, махінації на 189 виборчому окрузі

До виборів залишається всього кілька днів, основні прогнози вже зроблені, більшість українців вже визначились зі своїм вибором. І якщо список партій, що увійдуть до...

Хмельницький гурт «Мотор'Ролла» презентував новий відеокліп

Хмельницький гурт «Мотор'Ролла» презентував відероботу на нову пісню «Серце». Далі детальніше розповість про це «Khmelnytski.info». Сьогодні, двадцять дев'ятого жовтня, хмельницький рок-гурт «Мотор'Ролла» презентував відеокліп на пісню «Серце». Про...