Врятована дивом: параолімпійська чемпіонка Оксана Мастерс із Хмельницького

Історія Оксани Мастерс схожа на казку про Попелюшку. Тільки казка ця надто жорстока, щоб оповідати її дітям. А в ролі доброї феї тут виступає звичайна жінка із США. Про дивовижну долю хмельничанки, яка стала відомою на весь світ параолімпійською чемпіонкою, читайте у цій статті на khmelnytski.info.

Важке дитинство у дитячому будинку

Відома параолімпійська чемпіонка з академічної греблі, велоспорту, біатлону та лижних гонок Оксана Мастерс народилась у м. Хмельницькому 19 червня 1989 року. Батьки відразу відмовились від доньки, щойно побачивши її. У дитини було по 6 пальців на ногах, на руках – по 5, великі пальці були відсутні, а між пальчиками виднілись перетинки. 

Біологічні батьки не знали, що це не єдині вроджені вади у дівчинки, яка при народженні отримала документи на ім’я Бондарчук Оксана Олександрівна. У дитини були підкововидні нирки, не було берцових кісток в обох ногах. В правій нозі було дві берцових кістки. На одній нозі колінна чашечка була не спереду, а ззовні. Вона була ще й зігнута, що робило ногу коротшою на кілька сантиметрів. Все це потім обернулось 20 хірургічними втручаннями. А поки що дівчинку чекало жахливе життя сироти при живих батьках.

У 2 роки Оксану перевели у дитячий будинок для дітей з інвалідністю. В 5 років вона опинилась у школі-інтернаті біля Ізяслава. Найстрашніші спогади дівчини пов’язані саме з цим місцем.

Лише у 7 дітей із 125, які жили у цій установі, зовсім не було батьків. Оксана теж увійшла в їх число. Ці малюки мешкали окремо і умови у них були значно гірші, ніж у решти. З їжі в них були тільки вівсяна каша та черствий хліб. Діти постійно голодували, вони могли зовсім нічого не їсти по 2-3 доби. Як згадує Оксана, вона навчилась не концентруватись на голоді і зараз може досить довго обходитись без їжі. 

Кірм того, вихованці інтернату терпіли знущання, побої, не мали чистого одягу та власних речей. У маленької Оксанки не було навіть зубної щітки. Та найгіршим було те, що дітей регулярно гвалтували. 

Одного разу вночі хтось зайшов до кімнати і згвалтував дівчинку. Їй було всього 5-6 років. Наруга тривала роками, кожної ночі, згадує спортсменка. Пожалітись, розповісти комусь про це було неможливо.

Удочеріння

Гей Мастерс, дипломований логопед із США, мешкала в Баффало, Нью-Йорк. Її приятель всиновив дитину з російського притулку і жінка також почала думати про усиновлення. У неї були підозри щодо чорного ринку дітей, вона знала, що у дитячих будинках Східної Європи працівники підробляють сутенерством. Та все це не зупинило Гей Мастерс, коли вони вперше побачила фото Оксани у дитячому будинку. Маленька дівчинка дивилась в об’єктив котячими очима. Жінка зрозуміла, що це і буде її дочка. 

На процес удочеріння пішло 1,5 роки, та Оксана згадує, що завжди знала, що у неї є мама, треба тільки її дочекатись. 

Гей Мастерс вперше завітала у дитячий будинок взимку. Вона одразу ж помітила, що підлога приміщення вкрита кригою, як на ковзанці. Маленька Оксанка 7 років мала вагу в 15 кг і рум’яні щічки. Вона ні слова не говорила англійською. 

Нове життя в США

Діставшись до США, маленька Оксанка вперше отримала як власні речі, так і свободу. Вона могла сама вмикати й вимикати світло і обирати наліпки, які клеїла на двері своєї кімнати. Їй було незвично мати вибір. 

Маленьку українку не зразу прийняв американський світ. У школі бувало всяке – діти кидали на неї косі погляди і дражнили через фізичні вади. Такою вона народилась через Чорнобильську катастрофу. 

А ще тіло Оксанки поступово змінювалось, потребуючи хірургічного втручання. У 8 років їй ампутували одну ногу. Лікарі казали, що вона отримає нову ногу, та коли дівчинка прокинулась після операції, нижче коліна нічого не було. Проте Оксана навчилась кататись на ковзанах, відштовхуючись і приземляючись на здорову ногу. У 14 через нестримний жахливий біль, який доводилось терпіти дівчинці,  лікарі позбавили її другої ноги.

Оксана Мастерс перенесла 20 хірургічних операцій. Спочатку їй видалили перетинки та шості пальці на ногах. Ампутовані пальці реструктуризовали та пришили знову в якості великих пальців. Завдяки цьому руки працюють, але вони мають неправильну форму, погано гнуться і всі в шрамах. Пальці закороткі, тому ними важко втримати речі. Через це під час роботи у Старбакс Оксана розбила шість рюмок.

Спорт та Паралімпійські ігри

Шлях до великого спорту для  Мастерс почався зі звичайного дитячого бажання знайти своє місце у колективі. Оксана шукала спорт, який міг бі стати їй рідним та заспокоїти зболену душу. 

Спочатку дівчина спробувала себе у кінному спорті. Та дуже швидко зрозуміла, що він не для неї. Це сталось після того, як одного разу вона впала з коня. Тварина протягнула її за протез, що зачепився. 

Сидячий волейбол теж не підійшов, адже сам звук руки, що б’є по м’ячу, викликав у Оксани травматичні спогади про страшну ніч у дитячому будинку, коли загинула її подруга. Як згадує уже доросла Оксана Мастерс, тієї ночі дуже хотілося їсти. Разом з подругою, яку вона називає Лайні, вона пробралась на кухню за хлібом. Та в коридорі почулися швидкі кроки. Лайні вибігла, її піймали та бити доти, доки вона не померла… Оксана вважає, що винна у смерті подруги. 

Знайти свій вид спорту дівчині допоміг адаптаційний вчитель фізкультури Ренді Мілс, який працював з учнями, які мають особливі потреби. Разом із професійним гребцем Бобом Харлі Мілс відкрив для неї групу адаптаційної греблі. Тож починаючи зі старших класів Оксана не лише продовжувала займатись греблею, ай працювати на двох роботах.

Мастерс каже, что у Ренді “є аура і добре серце”. А ще вона називає його батьком, якого у неї ніколи не було. Адже цей чудовий чоловік завжди підтримує, розуміє і пдіштовхує до нових звершень, коли це потрібно. 

У 2010 році в Бостоні пройшов Чемпіонат світу по греблі у критих приміщеннях. Оксані Мастерс було на той час 20 років. Її опустили в гребний тренажер і вона почала миттєво набирати швидкість. Наче сталевий механізм рухались її сильні руки, набираючи рекордного темпу. Тоді Оксані вдалось встановити рекорд для індивідуальної греблі у критих приміщеннях для жінок, які використовують тільки корпус і руки. 

Оксана розповіла, що в цей час у думках повернулась до тієї жахливої ночі, коли разом з Лайні вона ходила по крихти від хліба. Її сильні рухи руками були уявними ляпасами тим, хто бив дітей. За цю своєрідну перевагу перед суперниками спортсменка заплатила надто дорого. В її душі ще досі дуже багато запитань та злості. Спорт – один із способів це подолати. 

Спорт для Оксани – це також спосіб повернути собі контроль над життям. Вона каже, що не могла контролювати своє життя, поки жила в Україні. Та заняття спортом, зокрема, одиночною греблею, повертають їй сили, які вона вкладає у це. Саме на воді Оксана почувається впевнено та спокійно, контролюючи ситуацію. Як каже параолімпійка, гребля їй подобається навіть більше, ніж шопінг.

Свою першу параолімпійську медаль Мастерс завоювала в Лондоні у 2012 році. Разом з партнером Робом Джонсоном вона отримала бронзову нагороду. 

Та з академічної греблі спортсменці довелось піти, тому що тіло цього вимагало. Воно просто підвело Оксану. Вона каже, що це не було її вибором. 

Оксана Мастер переключилась на заняття важкою атлетикою, біатлоном, велоспортом та лижними перегонами.

Татуювання замість шрамів

Тяжке дитинство залишило шрами на тілі Оксани. Вона прикриває їх татуюванням. Спортсменка каже, що шрами – це те, що вже сталося, і вона не могла цього контролювати. Та зараз її вибір – зробити тату, які вона сама обирає, тобто повертає таким чином собі контроль над своїм життям. На відміну від шрамів татуювання можно вибирати, ніби проживаючи його. Кожен малюнок на тілі – це частинка її самої. 

Українське коріння американської спортсменки

З Україною Оксану пов’язують не найкращі спогади. Та незважаючи на це, вона ніколи не забувала, що народилась у Хмельницькому і не відмовилася від Батьківщини. В усіх інтерв’ю, які дає спортсменка, воно каже, що родом з України, а на її сторінці в соцмережі Інстаграм жовто-блакитний стяг поряд з американським.

Історія нашої знаменитої землячки – це щось більше, ніж класична американська історія успіху. Вона розповідає про нескореність і величезну силу людської душі. І ця оповідь ще не закінчилась. Оксана Мастерс продовжує надихати людей всього світу, вона є живим уособленням незламності дівчини з України, яка кожного дня веде битву за власне щасливе життя.  

Всі фотографії з офіційної сторінки Оксани Мастерс в Інстаграм @oksanamasters.

Організатори активно готуються до фестивалю “My Fest”

Молодіжний фестиваль “My Fest” відбудеться у місті Хмельницькому двадцать дев`ятого-тридцятого червня і вже розпочалася підготовка до організації дійства. Більше деталей дізнайтесь з khmelnytski.info. У рамках...

Вчитель фізичної культури з Хмельниччини став одним із кращих за версією спортивного руху «JuniorZ»

В Україні обрали кращого вчителя фізичної культури за версією спортивного руху «JuniorZ», лідером якого є популярний телеведучий Олександр Педан. Хто став переможцем, далі розповість «khmelnytski.info».   Нагадаємо, що всеукраїнський...
.,.,.,.