Українці, що народилися та зростали на теренах мальовничого Поділля відомі у не лише у рідному краї. Серед літературних митців, які активно пропагували українську культуру, докладали багато енергії та сил у розвиток та збагачення українського слова, маємо добре знати своїх земляків. Багато з них, як і талановитий письменник Василь Дубина, знайшли своє місце під американським небом. Однак, його літературні надбання нерозривно пов’язані з Хмельниччиною, а його доля — це особлива подорож у світ слова, душі й самоідентифікації. Далі на khmelnytski.info.
Життєвий шлях Василя Дубини
Василь Дубина, видатний український поет і письменник, народився 24 березня 1923 року у мальовничому селі Мала Стружка, колишнього Новоушицького району Хмельницької області. Василь разом зі своєю родиною провів дитинство у рідному селі. Початкову освіту також здобував у сільській школі. Вже з ранніх років він проявляв себе як спокійний і вдумливий юнак, який виявляв неабиякий інтерес до навчання та літератури.
У 1939 році, ще юнаком, Василь написав свій перший вірш “На пам’ять брату”. Цей твір, присвячений старшому брату Михайлу, який проходив строкову військову службу, був не лише особистим листом, а й першим літературним здобутком, опублікованим у газеті “Червоний кордон”. Цей вірш став першим каменем у фундаменті його літературного доробку.
Друга світова війна кардинально змінила життя Василя. Його доля нерозривно переплелася з трагічними подіями того часу. У 1944 році він виїхав до Німеччини, де працював на шахтах. Водночас активний Василь закінчив інститут журналістики, здобув знання з мовознавства. За час свого перебування у Німеччині він опанував багато іноземних мов, серед яких були англійська, іспанська, німецька, польська.
Після важких воєнних років, у 1953 році, Василь Дубина разом з родиною здійснив крок у невідоме, оселяючись у Чикаго. Саме тут його унікальний талант розцвів повною мірою. Він став активним учасником української діаспори, співпрацюючи з українськими виданнями, працюючи перекладачем та літературним редактором. Крім того, творчість та активна життєва позиція стали визначальними чинниками, які сформували підґрунтя для його розвитку як талановитого письменника, громадського діяча. При цьому, дружина його також була родом з України. Разом з коханою Ніною Дубина виховали чотирьох дітей, який зуміли в далекому краї прищепити любов до України.
В Америці Василь Дубина працював перекладачем у торговельній агенції, викладав мову та літературу, писав сюжети для українських програм радіо, оформлював торговельні реклами, а також був літературним редактором і коректором україномовної газети “Люстро”. Паралельно він продовжував писати та друкувати свої поетичні, прозові й сатиричні твори у багатьох україномовних часописах Великої Британії, Аргентини, Канади, Німеччини та США.
Творчість – сила, яка спонукає жити
Творчість Василя Дубини відображає його глибоку любов до України, сум за рідним краєм та неприйняття чужини. Його вірші та оповідання бринять тугою за Поділлям і відображають прагнення повернутися на Батьківщину.
У 1966 році в Буенос-Айресі була видана невеличка збірка дитячих віршів “Блакитні хмаринки”. Ця збірка стала яскравим свідченням його таланту до написання віршів для дітей. Він також працював над збіркою ліричних віршів для дітей “Голубі хмаринки”, проте через брак коштів ця збірка так і не була опублікована. Багато його творів були опубліковані в україномовних діаспорних часописах.
У віршах Василя Дубини можна знайти глибокі почуття до рідної землі. Багато рядків його віршів яскраво відображають тугу за домом і рідною землею. Його любов до України виражається у кожному рядку його творів. Прагнення повернутися до коренів надзвичайно потужне, емоційне, прослідковується як в літературних доробках Василя Дубини.
Дослідники зазначають, що більшість його творчих надбань залишилась майже невідомою в Україні. Однак, Василь Дубина мріяв повернутися на Батьківщину, де його серце завжди лишалося. Його твори просякнуті ностальгією за рідним краєм, що робить їх надзвичайно близькими та зрозумілими для кожного українця, який опинився далеко від дому.
Василь Дубина залишив по собі значний літературний спадок, який, на жаль, відомий лише вузькому колу спеціалістів. Його твори варті більшої уваги й глибшого вивчення, оскільки вони відображають важливі аспекти життя української діаспори та глибокі почуття до рідного краю.
Помер він 14 грудня 1998 року і похований на Українському кладовищі Елмвуд у передмісті Чикаго, залишивши по собі спадщину, яка заслуговує на визнання та пошану, адже його твори — це невичерпне джерело натхнення та відображення краси та сили духу українського народу, які залишаються актуальними для багатьох вимушених переселенців в далекі краї.